У Чернівцях розпочався фольклорно-етнографічний фестиваль «Маланка-фест».
Трансляцію наживо можна переглянути на телеканалі «Чернівці»
вівторок, 16 січня 2018 р.
"Маланка-2018": в Чернівцях пишно святкують відкриття яскравого карнавалу
Сьогодні у Чернівцях розпочався традиційний барвистий і яскравий карнавал "Маланка-фест", куди з'їхалися гості з усієї України. Про це повідомляє "Погляд" та Molbuk.ua, а також опубліковано безліч фотографій фестивалю і казкових-фольклорних героїв, в яких переодягалися учасники.
У цьому році в фестивалі беруть участь 50 колективів з усієї Чернівецької області. Колективи "маланкарів" протягом дня пройдуть центральними вулицями міста. Крім того, вони будуть боротися за три призові номінації - 50, 30 і 20 000 гривень.
Серед колективів "маланкарів" - Олімпійські боги, Чагорське плем'я, команда "Скубі-Ду", клоуни, козаки і багато інших.
Фестиваль "Маланка" в Чернівцях засновано в 2011 році туристичною громадською організацією "Палітра Буковини". Основна ідея фестивалю - презентація Чернівецької області як краю різнобарвного в етнічному відношенні, регіону в якому збережені традиції народних свят, зокрема традиції маланок. Оскільки серед традиційних свят новорічної обрядовості на Буковині у зимовому циклі особливо виділяється традиція "маланкування". Фестиваль "Маланка" в Чернівцях - це унікальний карнавал, на якому представлена українська, бессарабська, гуцульська, молдавська, румунська маланка, традиції яких збережені на Буковині.
13 січня - Щедрий Вечір та свято Маланки!
За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), - Щедрий Вечір. Це - залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки.
У навечір'я Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік.
До наших днів збереглися звичаї, які містять рештки магічних вірувань давніх слов’ян. Вважають: як почнеш рік, так він і минатиме. Тому до зустрічі Нового року завжди прагнули припасти якомога більше продуктів, щоб святковий стіл був особливо щедрий. В Україні переддень Нового року й називали Щедрим вечором, вітальників, що ходили з поздоровленнями, — щедрувальниками, а віншувальні пісні — щедрівками. Господар ретельно прибирав все обійстя, вичищав і добре годував домашню живність, а господиня готувала все необхідне для Щедрої вечері: святкові страви і чистий одяг для родини. Люди вважали, що цього вечора з неба сходить Щедрий бог, оглядає все господарство і входить до хати. Там його зустрічають духи предків та дух-Ладо, які вже з Святого вечора перебувають в оселі (в Рай-Дідухові, сіні та соломі). Побачити Щедрого бога може ще й домашня живність, яка в цю пору має здатність розповідати Богові про те, як господар її утримує та годує. Тоді як Святвечір був дякою за минулорічний урожай, то 13 січня, встелена збіжжям та сіном долівка, мала символізувати Щедрому богові багаті хлібні ниви та луки, які від нього очікуватимуть в Новому році. 13 січня також називали Меланки або Маланки (за християнським календарем Меланії - знатної римлянки V ст., яка будувала церкви, згодом стала черницею й молитвами творила чудеса). Етнологи твердять, що Маланка - найдавніше українське свято, яке має глибоке прадавнє коріння та супроводжувалося цікавим театралізованим дійством.
Господар брав під пахву дідуха, який стояв на покуті протягом свят — від Святвечора до Водохреща, тричі обходив з ним усе обійстя, навідувався у всі господарські будівлі: до хліва і стайні, клуні й комори тощо. Це, за народними уявленнями, мало сприяти наступному врожаєві, добрій плодючості птиці й худоби та прибутку в господарстві.
Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: печеня, смажене м'ясо, ковбаси, млинці з салом, пироги, вареники з сиром. Щодо специфіки страв Щедрого Вечора, то вони не скрізь однакові: понад Дніпром печуть пироги з м'ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в гуцулів - вареники чи, як вони кажуть, «пироги».
Цікавим був ритуал залякування садових дерев. Якщо яблуня, груша, слива чи інше дерево не родило протягом кількох років, господар брав сокиру, постукував обухом по стовбуру і тричі промовляв: «Уродиш — не зрубаю, а не вродиш — зрубаю!». Дерево, злякавшись, повинно було влітку рясно вродити. Бувало, що просто підходили до дерева і просили: «Роди, Боже, так рясно, як на небі зорі, і так красно, як у небі ясно!» Якщо ж усі дерева були родючі, тоді хазяїн просто брав солом’яні перевесла і перев’язував ними стовбури, щоб гусінь не чіплялася. Солому не знімали до весни, і вона справді захищала дерева від плодожерки. Щоб позбутися на наступний рік бур’янів, рослинних хвороб, гусені, медведки, хробаків тощо, тричі оббігали навколо клуні чи току, садка. Бігти слід було босоніж, тому це охоче, зі сміхом, робили хлопчики-підлітки, після чого вилазили грітися на піч.
Щоб не зубожіти в наступному році, заборонялося ходити до когось за позичкою. В жодному разі не позичали нічого жінки, бо вони могли «забрати достаток із господарства, де брали позичку». Якщо вже була конечна потреба щось попросити, то посилали малого хлопця.
Вечеряли рано, щоб потім прийняти щедрувальників. А вже після цього на селі панувала тиша — до ранку, до появи посівальників, бо вважалося, що Новий рік слід зустрічати уві сні. Хто не спить опівночі, того засуджували як вельми грішну людину. Під Новий рік і під Різдво ночували тільки вдома: «Боже спаси, десь ночувати в людях, бо так цілий рік і будеш блукати світом». Загалом, обрядодії Щедрого вечора присвячувалися сонцю, а Коляда, яка тривала 12 днів (7 - 19.01) була цілісною обрядовою системою й іменувалася Святом народження сонця.
Василів вечір
13 січня - Василів вечір. Або ще його називають Щедрий вечір. Цього вечора не можна нічого давати. Святкують його ще з дохристиянських часів. Цього вечора дівчата ворожать.
Називають день 13 січня ще й Днем преподобної Меланії.
Тим часом, як твердить народна мудрість, життя невпинно крокує до весни. Недаремно ж співали в щедрівках:
Щедрик-щедрик-щедрівочка
Прилетіла Ластівочка
Стала собі щебетати
Господаря викликати...
Найкращі посівалки для дітей
Зранку 14 січня, у перший день Старого Нового року та на свято Василя Великого, в Україні з давніх-давен ходять посівальники, які з порога засівають дім зерном, що символізує родючість і достаток. Ось українські посівалки, які мусять вивчити ваші діти, щоб зберегти споконвічні традиції!
І якщо щедрувати на Старий Новий рік 13 січня ходять тільки дівчата, то вже наступного дня посівати мають лише хлопці. При цьому вважалося, якщо 14 січня першою поріг будинку переступить дівчина, – це недобрий знак. Саме хлопчик має першим увійти до оселі та впустити у дім щастя, радість і мир.
Нині ж посівають всі: і хлопчики, і дівчатка. Пропонуємо вам разом з дітьми вивчити гарні посівалки українською мовою!
вівторок, 9 січня 2018 р.
КРАЩЕ РІЗДВО ТРІСКУЧЕ, НІЖ ПЕКУЧЕ
Усьому свій час, - так можна трактувати це народне прислів'я. У ньому - такий наш народний протест проти глобального потепління.Бо все-таки взимку хочеться зими, а весною - весни 
З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!!!
Нехай із першою зіркою Святого вечора у ваші домівки прийде щастя! У це світле свято хочеться побажати миру і спокою в кожному домі, добра, взаєморозуміння, достатку, любові, щастя, душевної рівноваги, успіхів у всіх починаннях, побільше радості, міцного здоров'я та всіх благ! Нехай справдяться усі очікування і збудуться найзаповітніші мрії!
Смачної куті!
Ніч перед Різдвом...
Уже сьогодні, як тільке зійде найперша зірка, розпочнеться наймагічніша ніч у році – ніч перед Різдвом. Все про вечірні чудеса знав Микола Гоголь, і присвятив різдвяній ночі повість зі свого найвідомішого циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Найулюбленіші полтавські персонажі оживають на сторінках – коваль Вакула та красуня Оксана, норовлива Солоха та багач Чуб. І всі-всі знають, хто ж краде місяць цієї ночі перед Різдвом... Гоголівська повість ставала натхненням і для інших митців: за її мотивами написали оперу Петро Чайковський та Микола Римський-Корсаков, режисер Владислав Старевич зняв німий фільм, а композитор Євген Станкович поставив балет.
Святвечір!
Святвечір – за народним календарем 6 січня. Як святкували і що їли з нагоди свята.
Родина вставала вдосвіта, мати змивала недроблену крупу (на Правобережжі переважала пшенична, а на Лівобережжі — ячна) і ставила у піч. Дехто для цієї страви, а це неодмінно була кутя, припасав непочатий (зовсім новий, лише випарений окропом) горщик. Діти лущили й подрібнювали горіхи, терли в макітрі макогоном мак. Батько готував ситу: розминав у мисці медові стільники та заливав їх крутим окропом (тільки-но знятим з вогню). Від гарячої води віск розплавлявся і спливав. Якщо вода була недостатньо гарячою, то додатково вкладали розігрітий на вогні в печі камінь. Тоді вода закипала прямо в посудині. Після охолодження віск із поверхні води збирали, а одержаною ситою потім заправляли кутю.
“Кутя й узвар ще зранку займали почесне місце на столі під образами — на покуті. Стіл посипали чистим сіном, на нього клали чистий настільник-скатертину, потім вишиваного рушника (часом із вишитим текстом: «Христос народився — восславим Його!», «Христос ся рождає — славімо його!»). Хлопчик із родини або сам господар, надівши рукавиці (не голими руками!), брав миску чи горщик з кутею і відносив на стіл. Слідом бігли діти, квокчучи: «Кво-кво-квок!», щоб майбутнього року добре велися курчата. Хазяїн же примовляв: «Скільки в цьому горшку кутенят, стільки щоб я мав телят і ягнят, курчат і поросят, гусят і каченят!». Говорячи: «Іди, кутя, на покутя, а узвар — на базар!», хазяйка відразу накривала кутю трьома круглими калачами або книшами до вечері.
У цей день не снідали й не обідали, годували лише малих дітей. Біля куті ставили узвар у глечику й груші з нього, викладені в миску хвостиками догори, щоб було зручно брати. Там же, на столі, ставили дідуха (діда, сніп, коляду). Це був майстерно вив’язаний житній або вівсяний сніп, прибраний різнобарвними стрічками, цукерками, паперовими квітами, кетягами калини — попередник новорічної ялинки. У народній свідомості він символізує продовження роду (про це свідчить зокрема його назва), примноження достатку. Зерно тут має такий самий зміст, що й у весільній обрядовості (посівання молодих, підсипання під коровай), і в новорічних обрядах (посипання хати). Діти притрушували долівку чи підлогу соломою, вишукуючи в ній невимолочений колос, бо це віщувало добробут.
6 січня увесь день до вечора, тобто власне до Святої вечері, вважався буденним. Жінки й дівчата, навіть малі дівчатка після приготування вечері на сьогодні й обіду на другий день, на Різдво, прибирали в хаті, щоб вона стала ошатною, затишною та святковою. Чоловіки й хлопці, закінчивши чоловічу роботу, приходили до хати, щоб зустріти свято всією родиною. Запалювали лампадку, курили в хаті ладаном, молилися разом.
Вечеряти сідали аж тоді, коли на небі сходила перша зірка — символ народження Сина Божого. На Багату кутю сім’я по-можливості збиралася разом. Для тих же, хто був на цю пору в дорозі (у чумаках, у солдатах чи то відсутній з іншої причини), клали ложку, створюючи ефект присутності. Якщо минулого року помер хтось із родичів, то ложку клали і для нього. Як пили чарку, то згадували всіх членів родини, в тому числі відсутніх, навіть наймитів. Але, як правило, на Святвечір зовсім не вживали міцних напоїв, горілка з’являлася на святковому столі тільки наступного дня — на Різдво. І не ходили в гості цього вечора. Це було суто сімейне свято. Проте якщо зненацька хтось нагодився у гості: якийсь подорожній, прочанин, чумак чи ін., його запрошували до столу. Вірили, що нежданий гість принесе в дім добробут і щастя.
Починали вечерю із запалення воскової свічки й молитви за всіх живих і мертвих. Потім, набравши в ложку куті, господар підходив до вікна чи до дверей і гукав тричі: «Морозе-Морозе, йди до нас куті їсти!». Мороз, звичайно ж, не відзивався, і тоді господар завершував промову: «А як не йдеш, то й не йди на наші жито-пшеницю, всяку пашницю, не морозь нам ні теляти, ні ягняти, ні поросяти, ані малого дитяти».
Дівчата, узявши першу ложку куті в рот, не ковтали одразу, а прислухалися. Якщо звідкись долинав будь-який шум (гавкав собака, нявчав кіт, когось гукали тощо), з того кутка села дівчина могла чекати старостів.
Останню ложку куті господар різко підкидав догори. Якщо до стелі прилипало кілька зернин, то слід було сподіватися на гарний мед. Це віщувало, що добре роїтимуться бджоли.
До Святої вечері готували дванадцять страв на честь дванадцяти апостолів чи місяців у році. Можливо, саме через чисельність страв Святу вечерю називали «Багатою кутею»; а можливо, назва ця збереглася ще з часів дохристиянського святкування зимового сонцестояння, коли вечеря не була обмежена постом.
МАГІЯ ПОБАЖАННЯ
Слово «побажання» має два значення:
1) Пропозиція, вимога
2) Висловлене, виражене бажання здійснити, одержати, змогти, здобути.
Проте лише друге значення цього слова викликає магію, адже окрім власне слова «побажання» (Бажаю Вам здоров’я), бажання щось здійснити, здобути передається великою кількістю слів (дай Боже, допомагай Біг). Усі ці словосполучення насправді є кодом, який звертають до Бога, щоб той допоміг людині, якій адресують побажання. Очевидно, що простої віри в магічну силу слова тут замало, а тому найголовніше у побажаннях комусь успіхів, здоров’я, щастя є щира інтенція та прагнення зробити все можливе (зокрема магією слова), аби адресат справді зміг, здобув, одержав та здійснив.
Бажаємо вам у цьому році бути справжніми чарівниками слова та плести вишукані візерунки зі складних синтаксичних конструкцій, рідковживаних слів нашої мови. Бажаємо пізнати багато цікавих книжок, які допоможуть не лише розширити словниковий запас, але й зроблять вас досвідченішими та свідомими неймовірного різноманіття нашого світу!
Свято наближається: добірка найгарніших колядок, віншувань, та щедрівок (відео)
Ось зовсім скоро настане цей магічний час, коли у кожному домі буде лунати спів, а по вулицях ходитимуть колядники, а згодом щедрівники. Якщо хочете долучитись до них, то поспішайте вивчити найгарніші колядки і щедрівки.
Прекрасна нагода або оновити в пам'яті ці традиції, або ж дізнатися про них :)
Добірку дивіться тут.
З Новим роком!!!
І нехай у 2018 році буде менше «йолок», а більше мелодійної української - у кав'ярнях, на телебаченні, у таксі й на книжкових поличках... Усюди! ;)
Джерело
Як вчителю максимально відпочити під час свят: 12 підказок психоаналітика
Психоаналітик Олена Гридасова підкреслює: найцінніший інструмент учителя та ресурс його учнів — він сам. Отож варто використати ці поради, щоб свята стали відпочинком, а не гамірними виснажливими днями. Скористайтеся порадами, викладеними тут.
Цікавинка: чи чули ви про книжкову дегустацію?
Метод відбору літературних творів для школярів досить простий: книги, що представляють 9 найбільш популярних жанрів поміщаються на бібліотечних візках, котрі стоять поруч з книжковими полицями. Школярі можуть протягом 10 хвилин обирати будь-яку книгу на свій смак. Потім протягом 4 хвилин вони читають перші кілька сторінок обраної книги і в письмовому вигляді дають коротку оцінку прочитаного, а також визначають рейтинг книги, використовуючи запропоноване книжкове меню.
Вживайте правильно!
Запам’ятайте! В українській мові немає слів: «освітчений», «освідчений», «освідченний»... Натомість є такі:
Освічений (рос. «образованный») – який має освіту, грамотний.
Досвідчений (рос. «опытный») – який має великий досвід у певній галузі, життєвий досвід.
Обізнаний (рос. «осведомленный») – який добре ознайомлений із чимось.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
-
Кейс-уроки - це навчальний матеріал, структурований в особливому форматі. Він складається з 6 або 10 розгорток, які системно відобража... -
Вірування усіх давніх народів були тісно пов’язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Українські міфи пов’язані з...
Літератест: як добре ви знаєте творчість українських письменників
На честь того, що у світі існують книжки, Platfor.ma створила тематичний тест, за допомогою якого можна з’ясувати, наскільки добре ви зн...
