ДПА-2017 з української мови в основній школі (9 клас)

Державна підсумкова атестація з української мови є обов’язковою і проводиться в письмовій формі.

Завдання для проведення державної підсумкової атестації учнів 9 класу укладаються навчальними закладами.

Ефективною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів основної школи є контрольний текстовий диктант. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила, ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації, належним чином оформлювати роботу.

На проведення атестації відводиться 1 астрономічна година. Відлік часу ведеться від початку читання вчителем тексту.

Варто враховувати тематику текстів, орієнтовно визначених в соціокультурній змістовій лінії навчальної програми.

За обсягом тексти диктантів повинні містити 160-170 слів. Визначаючи кількість слів у диктанті, враховують як самостійні, так і службові частини мови.

Вид роботи й назву тексту необхідно записати на дошці.

Методика проведення диктанту є традиційною, однак проведення державної підсумкової атестації у формі диктанту має певні особливості. Спочатку вчитель читає весь текст, після чого не дає ніяких пояснень щодо його змісту, лексичного значення слів, правописних особливостей.

Після прочитання всього тексту вчитель читає перше речення, учні уважно слухають. Далі це речення диктується для запису частинами, як правило, один раз. Після того, як учні запишуть речення, вчитель читає його повністю з метою перевірки. Таким чином диктується кожне речення тексту.

Учитель обов’язково вказує місце поділу тексту на абзаци. Після запису всього тексту він читає його ще раз, роблячи більш тривалі паузи між реченнями і надаючи змогу учням ретельно перевірити написане й виправити допущені помилки.

Текст потрібно диктувати виразно, відповідно до норм літературної вимови в такому темпі, щоб учні встигли вільно його записати.

Диктант оцінюється однією  оцінкою на основі таких критеріїв:

• - орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;
• повторювані помилки (в одному і тому ж слові, яке повторюється в диктанті кілька разів) вважаються однією помилкою; однотипні помилки (на одне й те саме правило), але у різних словах вважаються різними помилками;
• - розрізняють грубі помилки й негрубі ( винятки з усіх правил; написання великої букви в складних власних назвах; правопис прислівників, утворених від іменника з прийменниками; заміна одного розділового знака іншим; заміна українських букв російськими, випадки, коли замість одного знака поставлений інший; випадки, що вимагають розрізнення не і ні – у сполученнях не хто інший, як…; не що інше, як…; ніхто інший не…, ніщо інше не …; пропуск одного зі сполучуваних розділових знаків або порушенні їх послідовності;
• - орфографічні та пунктуаційні помилки на правила, що не включено до шкільної програми, виправляють, але не  враховують. Також не вважають за помилку неправильну передачу так званої авторської пунктуації;
• - за наявності в диктанті більше п’яти виправлень оцінка знижується на один бал.

Нормативи оцінювання диктанту

Бали	Кількість помилок	Бали	Кількість помилок
1	15-16 і більше	7	4
2	13-14	8	3
3	11-12	9	1+1(негруба)
4	9-10	10	1
5	7-8	11	1(негруба)
6	5-6	12	-

Складено на підставі Орієнтовних вимог до проведення Державної підсумкової атестації учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти у 2016/2017 навчальному році, відповідно до листа МОН № 1/9-149 від 13 березня 2017 року.

ЗБІРНИК ДИКТАНТІВ

Джерело

Десятка особливих українських слів, які варто знати та вживати у повсякденному спілкуванні!

Збагатіть себе  особливими українськими словами, які варто знати та вживати у повсякденному спілкуванні! Яскраві лексеми поповнять словниковий запас та з легкістю замінять набридливий суржик.

Кебета – здібність, уміння, хист; розум.

“Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать? Кебети не маю!” (Тарас Шевченко).

Нестелепа – неповоротка, незграбна людина.

“Знав би той нестелепа, як стріляю. Поцілив би йому крізь вічко його кольчуги прямо в пупа! Ги-ги!” (Павло Загребельний).

Тужавий – щільний, тугий, не м’який.

“Іде неквапом, упевнений, що його ждуть, сповнений пихи й нахабства, ліниво переставляє чоботи, вминає тужавий сніг: ри-и-ип! ри-и-ип!” (Павло Загребельний).

Абищиця – річ або справа, що не має ніякої цінності чи значення; дрібниця, дурниця.

“Це така абищиця, що не варт і казати…” (Словник Грінченка).

Чвиря – негода, сльота.

“А зима зовсім згнила, і шкульгає Різдво в мряку чвирі…” (Микола Хвильовий).

Примилятися  – поведінкою, розмовою, манерами намагатися подобатися кому-небудь, зваблювати когось; словами, вчинками піддобрюватися до кого-небудь з певною метою; підлещуватися.

“Він крутився поміж своїми людьми, усміхався та примилявся до їх та нишком іноді казав кому щось…” (Б. Грінченко).

Мріти –  ледве виднітися, бовваніти;  ледве світитися; мерехтіти; світати.

“На могилі кобзар сидить / Та на кобзі грає / Кругом його степ, як море / Широке, синіє / За могилою могила / А там — тілько мріє” (Тарас Шевченко).

Сопух – сморід.

“Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного свіжого, що входив до хати…” (Лесь Мартович).

Розбруньковуватися – розтулятися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя).

“Чудесний весняний день… Сонце… Ось-ось розбрунькнуться каштани… ” (Остап Вишня).

Легіт – легкий приємний вітерець.

“Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки…” (Михайло Коцюбинський).

Джерело

Український художник створює картини у незвичній техніці

Фото: Олег БОЖКО

   У центрі української культури та Мистецтва, що на столичному Подолі, можна ознайомитися із творчими роботами художника та режисера Олега Креця.

   Це унікальне авторське поєднання традиційного розпису і сучасного бачення, це традиції які розвиваються і створюються у ногу з часом. Це також і елементи петриківського та інші художні техніки й прийоми.

   Маючи диплом художника-кераміста, Олег Крець унікально поєднує різні техніки та втілює в них авторське бачення життя, філософії та краси української культури.

   Використання декоративного надглазурного розпису на керамічній основі, з вкрапленням петриківки та напівтіньового мазка, з додаванням декоративних елементів, дозволяє Олегу створювати не просто красиві зображення, але передавати емоції та подавати притаманні Україні речі в новому форматі.

   Його роботи вражають своєю красою та енергетикою, вміють налаштовувати на позитив, дарувати радість та гармонію. Кожна робота несе в собі важливу життєву ідею, людські цінності та добро, містить цілий світ зі своїми глибинами, філософією та почуттями.

Джерело

До Міжнародного дня книги та авторського права - тест-краш знання зарубіжки: перевіряємо чи читаєте світову класику

День книги, а у світі – Міжнародний день книги та авторського права, святкують 23 квітня. Вважаємо, що це привід поговорити про культуру читання та книговидання, а також перевірити рівень своєї ерудованості. Свято це – міжнародне, тож ми звертаємо особливо пильну увагу саме на світову літературу. Пропонуємо пройти невеликий тест і дізнатись, наскільки якісно ви засвоїли шкільний курс зарубіжної літератури та доповнили його самостійним читанням. Уперед!

Джерело

Літератест: як добре ви знаєте творчість українських письменників

На честь того, що у світі існують книжки, Platfor.ma створила тематичний тест, за допомогою якого можна з’ясувати, наскільки добре ви знаєте українську літературу та її класиків.

Джерело

ПОЧАТИ ТЕСТ

Збагати себе українською

Джерело

Добрий день чи доброго дня? - думки експертів

На думку мовознавця О. Пономарева, в українській літературній мові усталилися форми “Доброго ранку!”, “Добрий день!”, “Добрий вечір!” Але чимало інших спеціалістів, спостерігаючи, як усе частіше говорять «доброго дня» і «добрий ранок», уважають це натуральним процесом вирівнювання.

Жабка зелена зустріла коня:

- Доброго дня! Ми, здається, рідня? -

Кінь засміявся й спитав басовито:

- Де ж це Ви, сестро, згубили копита?

Наталка Поклад

Галина Голосовська, доцент кафедри української мови Національного університету “Києво-Могилянська академія”, стверджує: «Є суперечки, як правильно — “Добрий день” чи “Доброго дня”. Дехто намагається довести тільки один варіант. Насправді правильні обидва. Що більше варіантів, то багатша мова».

Чимало мовців плутається, думаючи, що правильними є тільки форми називного відмінка або тільки родового. Тому, справді, тут категоричну відповідь годі шукати.

Окрім цих звичних вітань є чимало інших варіантів (за Г.Голосовською).

Інтелігентні люди вітаються формами: “Вітаю тебе/вас”. “Радий тебе/вас бачити”, “Радий вітати/привітати”, “Моє шанування”.

У набагато ширших соціальних колах кажуть “Доброго здоров′я!”.

У народному мовленні досі збереглося “З неділею святою”, “Будьте здорові з Новим роком”, “Будьте здорові з Василем”.

Форми “Здоров був″, “Здорова була”, “Здорові/здоровенькі були” зародилися в центрі та на сході України. Вживають їх нині здебільшого люди старшого і середнього віку. На Наддніпрянщині до громади також зверталися “Здорові!”.

На заході України по селах досі вітаються “Слава Ісусу Христу”. Відповідь — “Слава навіки” або “Слава навіки Богу і Святому духу”. На сході — “Слава Йсу”. Варіанти відповідей по регіонах: “Слава на віки Богу”, “Слава Богу святому”, плюс поєднують “Слава на віки Богу святому”.

Молодь зараз вітається “Здоров″, переважно до хлопців, і “Привіт”.

На телебаченні й радіо з’явилася нова форма привітання: “Доброї ночі” – так вітаються журналісти зі своїми нічними глядачами. Раніше ж не було так пізно передач. Та й хто коли ходив по ночах у гості?

Стилістично нейтральними є такі форми привітань: “Добрий день”, “Доброго дня”, “Добрий ранок”, “Доброго ранку”, “Добрий вечір”, “Доброго вечора” та стягнені “Добридень” і “Добривечір”. Так вітаються всі до всіх.

Попрощатися ж можна висловами “До побачення”, “Щасливо”, “До зустрічі”, “Щасти вам”, “На все добре”, “Бувайте здорові”, “Хай щастить”, а приятелям сказати – “Бувай″, “Бувайте”.

Джерело

Збагати себе українською: 15 незвичайних українських слів про весну.

   У нашій мові чимало незаслужено призабутих або ж рідковживаних слів. Пропонуємо 15 вишуканих висловів українською, актуальних саме для весни, які гарантовано прикрасять вашу бесіду.

Напровесні

Дивна пора року: ще не остаточна весна, але вже й не зима. Напровесні вдень сяє сонце і розливається тепло, а вночі на листі з'являється іній. 

Бринить 

Бриніти може струна, комаха або струмок. Навесні бриніння вдосталь у лісі. Бриніння - це дзюрчання води, дзижчання мушки або бджоли і навіть виблискування ставка чи щойно розквітлої квітки. 

Сутінки

Це час між заходом сонця і настанням ночі або ж ранкова напівтемрява. Сутінки огортають землю, коли заходить сонце, але ще не настав остаточний морок. 

Серпанок 

На жаль, зараз багато серпанку за містом від полум'я в полях, пасовищах і на стерні. Серпанок - це легкий туман, дим, пелена, котрі обмежують видимість і ховають обриси. Серпанок часто можна побачити рано-вранці навесні. 

Заграва 

 А це слово означає сяяння неба під час заходу чи сходу сонця. Ще заграва означає відблиск чогось яскравого, наприклад, вогнів міста за обрієм. Саме навесні заграва від сонця буває надзвичайно яскравою. 

Сяйво

Це рівне яскраве світло. Наприклад, сяйво випромінює повний місяць глибокої весняної ночі. Або зірки, які видаються набагато яскравішими після зими. Сяяти можуть ліхтарі ввечері і навіть ваше обличчя після захопливої прогулянки. 

Видноколо 

Це суто українське слово на позначення горизонту. Видноколо - усе те, що можна охопити поглядом аж до обрію. 

Легіт 

Давнє українське слово на позначення легкого приємного вітерця. Легіт навесні теплий і ласкавий. 

Баранці 

Саме легіт жене у весняному небі дрібні кучеряві хмарки - баранці. Їх майже не буває взимку, бо погода не та, а навесні - скільки завгодно. А влітку баранці можна побачити на морі - так теж називають білі пінисті гребені хвиль. Третє значення слова - звичайнісінькі "котики" на гілках. 

Строкатий

Якщо дивитися на весняні лани за містом з висоти - вони строкаті: де-не-де лишилися плями снігу, десь уже пробивається зелень, а подекуди розпустилися квіти. І весняний ліс - теж строкатий: нове листя вперемішку зі старим утворює плямисту, яскраву картинку. Строкатішим і яскравішим стає одяг навесні, також строкатими і плямистими можуть бути корови й коні, котрих господарі виводять на пасовища навесні. Навіть птахи - і ті можуть бути строкатими, з різнобарвним оперенням. 

Цівка 

Цівка - маленький потічок чи струмінь. Цівка води вибивається навесні з-під снігу, і коли у вас вимкнули гарячу воду - з крана теж тече лише цівка. Цівка стікає склом вікна під час весняної зливи. У цього чудового українського слова ще багато інших значень, наприклад, цівка мурах, які повзуть одне за одним, або цівка від польоту куль, чи навіть цівка нової думки в бесіді. 

Мжичка

Якщо бачите цівку на своєму вікні, то за вікном - або справжня злива, або мжичка. Мжичка - це дуже дрібні краплі води, які висять у повітрі, дрібний дощ, напівтуман. 

Розбруньковуватися 

Квіти, які розкрилися, бруньки, які розтулилися навесні. Усе довкола зеленіє і розквітає - розбруньковується. 

Полиск 

Полиск можна побачити, коли сонце раптово виходить з-за хмар або коли поглянути на поверхню ставка чи озера у сонячний день. 

Візерунок

Це перетин, комбінація різних ліній, кольорів, тіней. Таке собі мереживо з різних елементів. Візерунок може бути на одягові, у малюнку - а може бути й у весняній природі. Або ж у словах людини, котра говорить правильною красивою українською мовою:)

Джерело

Гаївки

Коли починали танути сніги й наставала тепла пора, виконувалися обряди зустрічі весни. Мета цих обрядів — прискорити її прихід. Настання весни після зими люди розуміли як боротьбу двох сил — холоду й тепла. Щоб допомогти весні подолати свою супротивницю, вони спалювали або топили в річці солом'яне опудало зими, по вулицях і в полі носили зображення сонця, водили хороводи тощо. Один з обрядів був дитячий. За давнім повір'ям вважалося, що весну з вирію приносять на своїх крилах птахи. Щоб прискорити приліт птахів, діти, співаючи пісень, носили по селу випечених з тіста «жайворонків». Пісні, що співалися під час весняних обрядів, називалися веснянками. Це закличні пісні: вони мали «закликати» весну та добрий урожай. Веснянки співалися майже завжди під час танців та ігор («Кривий танець», «Подоляночка», «Огірочки», «Просо» та ін.). Окремі танцювальні рухи нагадували оранку, сівбу руками, поління, косіння тощо. У західних областях України ці пісні мають такі назви: гаївки, гагілки, ягілки, магівки.

   З плином часу і об’єктивних обставин гарна традиція співати гаївки та водити хороводи, грати ігри біля церкви  у час Великодніх свят у селі Винятинці призабулася. І ці дійства багато років не відбувалися. Прагнучи  відновити народний звичай односельців, учні Винятинської школи під керівництвом вчителів організували на церковному подвір’ї гаївки: «Огірочки», «Грушечку», «Подоляночку». Веселий сміх, дзвінкий спів пронісся над селом. Задоволені і діти і дорослі. Сподіваюся, ці добрі традиції знову приживуться в нашому мальовничому селі.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Писанок веселий візерунок,

Кошик шинки, хрону, ковбаси,

Воскресіння Божого дарунок,

Посвятивши, з церкви принеси.

І збери усю свою родину,

Паски кожному по скибочці роздай,

Помолись за неньку Україну,

За батьків, дітей і за наш край.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!!!