Гаївки

Коли починали танути сніги й наставала тепла пора, виконувалися обряди зустрічі весни. Мета цих обрядів — прискорити її прихід. Настання весни після зими люди розуміли як боротьбу двох сил — холоду й тепла. Щоб допомогти весні подолати свою супротивницю, вони спалювали або топили в річці солом'яне опудало зими, по вулицях і в полі носили зображення сонця, водили хороводи тощо. Один з обрядів був дитячий. За давнім повір'ям вважалося, що весну з вирію приносять на своїх крилах птахи. Щоб прискорити приліт птахів, діти, співаючи пісень, носили по селу випечених з тіста «жайворонків». Пісні, що співалися під час весняних обрядів, називалися веснянками. Це закличні пісні: вони мали «закликати» весну та добрий урожай. Веснянки співалися майже завжди під час танців та ігор («Кривий танець», «Подоляночка», «Огірочки», «Просо» та ін.). Окремі танцювальні рухи нагадували оранку, сівбу руками, поління, косіння тощо. У західних областях України ці пісні мають такі назви: гаївки, гагілки, ягілки, магівки.

   З плином часу і об’єктивних обставин гарна традиція співати гаївки та водити хороводи, грати ігри біля церкви  у час Великодніх свят у селі Винятинці призабулася. І ці дійства багато років не відбувалися. Прагнучи  відновити народний звичай односельців, учні Винятинської школи під керівництвом вчителів організували на церковному подвір’ї гаївки: «Огірочки», «Грушечку», «Подоляночку». Веселий сміх, дзвінкий спів пронісся над селом. Задоволені і діти і дорослі. Сподіваюся, ці добрі традиції знову приживуться в нашому мальовничому селі.